БЕЗСИЛИЙ, а, е. 1. Який не має фізичної сили; немічний, слабий, знесилений. Лишились тільки дрібні діти, божевільний батько та хвора, безсила від перевтоми жінка (Коцюб., І, 1955, 227); Була пізня ніч, і Кім, безсилий, лежав на березі ріки (Донч., V, 1957, 447).

2. Нездатний або неспроможний що-небудь зробити, подолати. Лютиться стара, а вже нічого не годна вдіяти - безсила боронитися (Хотк., II, 1966, 43); // Який не може виявити себе в дії. Айша падав додолу на килим і ридає в безсилій лютості (Л. Укр., II, 1951, 340);

* Образно. Момент - і вітрило в човні, зв'язане,&9;скручене, безсиле... (Вишня, І, 1956, 185).