БЕЗПОМИЛКОВО. Присл. до безпомилковий. Так тільки він умів в одну мету націлити своє разюче слово, немов стрілець, що б'є безпомилково (Голов., Поезії, 1955, 226); Вірний кінь безпомилково вгадував дорогу до полку (Кач., Вибр., 1953, 90).