БЕЗГЛУЗДЯ, я, с. Нерозумна дія, вчинок; глупство, дурниця, нісенітниця. - Ти хочеш, щоб твоя дочка вбиралась, як старчиха, зосталась старою дівкою? Це безглуздя! - репетувала Балабушиха (Н.-Лев., III, 1956, 241); [Руфін:] Я не оправдуюсь проти безглуздя (Л. Укр., II, 1951, 442); Їхати туди, по Полтавській вулиці, не дізнавшись, в чім справа, було чисте безглуздя (Головко, II, 1957, 567); // Брак здорового глузду; безумство (в 2 знач.). Напало на його таке безглуздя, що нічого не второпає (Сл. Гр.).