БЕЗБОРОДИЙ, а, е. 1. Який не має бороди. Троє мисливців сидять при багатті, Один - безбородий, а два - бородаті (Нех., Казки.., 1958, 41); Це був пухкенький дідок із сніжно-білим волоссям і рожевим безбородим обличчям (Тулуб, Людолови, І, 1957, 8).

2. розм. Молодий, ще не змужнілий. Одкрилися нові місця з великою платою, і на ті посади присилались то безбороді, то в моху учені хлопці (Мирний, III, 1954, 185).