БАРАНЯЧИЙ, а, е. 1. Прикм. до баран 1, 2. На гіллях висіли обідрані волові й баранячі туші (Стор., І, 1957, 397); - Але я.. ще раз помажу тобі очі баранячим лоєм (Донч., І, 1956, 137); // Зробл. з хутра барана. Мефодій тут же скинув свою напівоблізлу баранячу шапку (Гончар, Таврія.., 1957, 345); // Приготовлений з баранини. Баранячі котлети.

2. Такий, як у барана. Шепелявий Гаврило перелякано дивився на нього п'яними баранячими очима (Козл., Сонце., 1957, 44).

@ У баранячий ріг зігнути (скрутити) - примусити кого-небудь бути сумирним, покірним. - А що може вдіяти Нехльода, коли ми всі згуртуємось. - Доки згуртуємось, то він тебе в баранячий ріг зігне (Шиян, Баланда, 1957, 117); [Бобочка:] Дама з таким характером в одну мить скрутить вас у баранячий ріг (Собко, П'єси, 1958, 356).