ГУДЗИК, а, ч. 1. Предмет, перев. круглої форми, що служить застібкою в одязі або використовується як прикраса. Нові гудзики на гімназичній шинелі горіли, як самоцвіти (Коцюб., II, 1955, 370); Матвійко надів сорочку, і мати сама застебнула її на грудях на всі гудзики (Донч., VI, 1957, 253).

2. Рухома частина приладу, інструмента і т. ін., що при натискуванні здатна приводити в дію їх механізми; кнопка. Яша Кримов хутко й фасонно пробіг пальцями по гудзиках кларнета (Мик., II, 1957, 538); Ось він зараз натисне білий гудзик дзвоника, і йому двері відкриє Ольга (Рибак, Час.., 1960, 451).

3. діал. Гуля (див. гуля1).