ГАНДЖ, у, ч. і ж., розм. Те саме, що вада 1. [Тетяна:] Рубець у нього тут, рубнув, знать, шаблею татарин!.. І той рубець у другого б був ганджею, у нього ж він красою служить і до лиця, як лицарю, йому!.. (К.-Карий, І, 1960, 149); Телички були гарного приплоду, а коні хоч трохи й худі, проте без ганджу, видко, роботящі (Ю. Янов., II, 1958, 403).