ІСТОТНИЙ, а, е. 1. Який становить суть або стосується суті чого-небудь; дуже важливий, значний, вагомий. Проблема подолання істотних відмінностей між містом і селом постала перед нами як одне з невідкладних завдань (Ком. Укр., 12, 1959, 32); Істотною ознакою предмета називається та ознака, яка відбиває корінну, найбільш важливу властивість предмета (Логіка, 1953, 19); Наші критики і літературознавці у великому боргу перед літературою, істотні елементи якої - стиль, форма, мова - залишаються поза їх увагою (Рильський, III, 1956, 72).

2. заст. Дійсний, реальний, справжній. На обличчя істотний Степан, але не він (Сл. Гр.).