ІНТЕЛІГЕНТ, а, ч. Той, хто належить до інтелігенції (у 1 знач.). Робота інтелігента серед темної народної маси.. - от що служить темою більших Франкових повістей (Коцюб., III, 1956, 39); - До наших інтелігентів понаїжджало багато молоді: студентів, гімназистів, панянок (Вас., І, 1959, 85); Наш радянський сільський учитель - категорія сільського інтелігента найбільш поширена (Еллан, II, 1958, 110).