ІНТЕЛЕКТ, у, ч. Розум, здатність людини думати, мислити. Енгельгардт, який зобов'язаний згадці в історії лише своєму «крепостному человеку» [Т. Шевченкові], саме таким чином увічнив свою тупість, користолюбство і певну відсутність будь-яких ознак людського інтелекту (Слово про Кобзаря, 1961, 34); Моя душа палала, а інтелект вишкрібав всі знання, що принишкли в клітинах мозку (Досв., Вибр., 1959, 23); // Рівень розумового розвитку. Високі вимоги до інтелекту героя сучасної драми - це вимоги самого життя (Мист., 1, 1958, 6).