Тлумачний словник української мови
ІНДИВІДУАЛІЗУВАТИ, ую, уєш, недок. і док., перех. Надавати кому-, чому-небудь індивідуальних ознак, рис. Письменник завжди і в усьому повинен шукати саме те, що відрізняє, індивідуалізує людей (Донч., VI, 1957, 629); Сила художнього таланту - у показі повноцінних художніх образів, в умінні типізувати й індивідуалізувати явища життя (Мист., 6, 1958, 8); Індивідуалізувати мову персонажів; // Робити що-небудь по-різному стосовно неоднакових предметів, різних осіб і т. ін. М. І. Пирогов висував вимогу суворо індивідуалізувати прийоми викладання й виховання (Шк. гігієна, 1954, 22); Індивідуалізувати харчування дітей.