ІЗГОЙ, я, ч. У Київській Русі - людина, що вийшла зі свого колишнього суспільного стану у зв'язку з викупом із холопства, розоренням і т. ін. Значну групу феодально залежного населення [Київської Русі] становили також ізгої - люди, які не мали засобів виробництва для ведення власного господарства (Іст. УРСР, І, 1953, 65).