ЯСТРУБ, а, ч. Хижий птах з коротким гачкуватим дзьобом, гострими загнутими пазурами, що водиться в лісах різних частин світу. Високо над аулом плавали два яструби (Десняк, Десну.., 1949, 325); Валерій помітив яструба, що завмер у повітрі над берегом (Ільч., Звич. хлопець, 1947, 27); Мов чайка, над гніздом якої закружляв яструб, Ольга Петрівна шукала засобів, щоб одгородити дітей од лиха (М. Ол., Леся, 1960, 153); *Образно. Зламати крила яструба - навік! Розсікти навпіл голову криваву! Устав з мечем ратай і робітник За нашу долю і за нашу славу! (Рильський, II, 1960, 183); *У порівн. Розлючена чорна квочка, мов хижий яструб, налетіла на хлопчину (Донч., VI, 1957, 132); Пролітають яструбами літаки в нічну погоду (Рудь, Дон. зорі, 1958, 83).