ЮРИСДИКЦІЯ, ї, ж. 1. Право чинити суд, розглядати і вирішувати правові питання.

2. Сфера, на яку поширюється таке право. Безпосередній юрисдикції київського князя підлягали князівські дружинники, челядь, залежне селянство, вища адміністрація (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 485).