ШТАНЦІ, ів, мн. Зменш.-пестл. до штани; дитячі штани. Усе, все тепер пригадується мені. Невеличкий ще я. ..На мені.. штанці вибійчані (Тесл., З книги життя, 1949, 71); Ладя був опецькуватий хлопчик у коротких штанцях, надутих позаду, як камери на тугих м'ячах (Панч, Іду.., 1946, 106); Щиглики попискувала в клітці, хизувалися червоними штанцями (Тют., Вир. 1964, 539); *0бразно. На руку йому сіла бджола в жовтих штанцях із перги, стомлена відпочивала, важкі дихаючи (Ю. Янов., II, 1954, 117).

^ Без штанців [під стіл] ходить (ходив, бігає, бігав) - те саме, що Без штанів ходить (див. штани) [Глушак:] Худякова я знав, коли ти ще без штанції під стіл бігав (Довж., І, 1958, 115).