Тлумачний словник української мови
ШОФЕР, а, ч. Водій автомобіля. За мить авто задвигтіло й рушило. Спочатку воно сунулось поволі, але чимдалі шофер наддавав ходи (Досв., Вибр., 1959, 102); За стерном сиділи шофери у військових пілотках (Панч, В дорозі, 1959, 109); За шофера ми поставили тракториста Серьогу, на прізвище Півень (Ю. Янов., І, 1954, 63).