ЧОРНИЛО, а, с. Водний розчин певного барвника, що використовується для писання. В просторій кімнаті з чотирма вікнами стояв посередині стіл, застелений червоним сукном. Сукно було аж рябе від чорних плям з чорнила (Коцюб., І, 1955, 37); За столом сиділа Якимова сестра Тетяна - школярка - і старанно виводила на великім аркуші бузиновим чорнилом - Давидову передовицю переписувала (Головко, II, 1957, 105); Сучасне чорнило - це водні розчини різних синтетичних барвників майже всіх кольорів веселки з домішкою гліцерину тощо (Веч. Київ, 23.VII 1971, 2); *У порівн. У хаті стає темно і тихо. Хлопець широко розплющеними очима вдивляється в темряву.. Ось у чорній, як чорнило, пітьмі виразно біліє борода його... (Коцюб., І, 1955, 153).

^ Симпатичне (безбарвне) чорнило - прозора або трохи підфарбована рідина, що використовується в криптографії.

@ Киснути в чорнилах (чорнилі), зневажл.- бути чиновником, канцеляристом. Сміються [землячки] та лають Батьків своїх, що змалечку Цвенькать не навчили По-німецькій - а то тепер І кисни в чорнилах! (Шевч., І, 1963, 250).