ЧИННИЙ1, а, е. 1. Який діє за певних умов, має юридичну силу. Особливого значення тепер набирає планування по союзних республіках, а в республіках - по економічних адміністративних районах замість порядку планування по окремих міністерствах і відомствах, який був чинним раніше (Рад. Укр., 27.IX 1957, 1); Чинне законодавство.

2. заст. Діяльний, активний. Він відчув себе живою, чинною частиною цього рухливого працюючого натовпу (Фр., VI, 1951, 254).


ЧИННИЙ2, а, е, розм. Статечний, гордий, з почуттям власної гідності.