ЧАСОМ, присл. 1. То саме, що іноді. Часом [Палагна] щезала з дому і верталася пізно, червона, розтріпана, п'яна неначе (Коцюб., III, 1956, 342); Часом можна висловить пейзажем Те, для чого слів нема людських (Рильський, Голос. осінь, 1959, 10).

&9671; Часом з квасом, порою з водою див. квас.

2. Випадково, ненароком. - Чи ви не п'яні часом, пане хазяїне, бодай ви здорові були? - поспитав він з непевністю в голосі (Коцюб.. І, 1955, 115); Сафрон з підсвідомим острахом поглянув на вікно попівського будинку: чи не побачив його часом з кімнати начальник штабу (Стельмах, II, 1962, 183); - Вибачайте, у вас часом нема сірників? (Кундзич, Пов. і опов., 1951, 20).