ЦВІЛЬ, і, ж. Те саме, що плісень. Дорожила вона тими пасками, доки вони зеленню не взялися - аж позросталися од цвілі (Стельмах, II, 1962, 326); Чорні стіни невеликої кімнатки були аж слизькі від цвілі (Коцюб., І, 1955, 39); Напусти в канаву воду, Всю з прозорих, ясних хвиль, Та не дай ізвідти ходу - Розведеться цвіль і гниль (Крим., Вибр., 1965, 127); - Почекайте! ось я зараз принесу вам.. ковбасу на вечерю, бо коли б часом не обросла цвіллю за ніч (Н.-Лев., І, 1956, 579): З м'яких сирів у нас виготовляють і рокфор, який дозріває за допомогою спеціальних видів цвілі (Укр. страви, 1957, 73); * Образно. І в душі і в серцях наших пусто, Сном та цвіллю зусюди несе (Граб., І, 1959, 534); На душу впала цвіль (Фр., XI, 1952, 49).

&9671; Серце цвіллю обросло (обростає, поросло, поростає і т. ін.) див. серце.