ХУТКО. Присл. до хуткий. Молоді побігли слідком за Мартою Кирилівною доганяти її. Одначе Марта Кирилівна так швидко та хутко дременула поза монастирем, неначе за нею хтось гнавсь з дрючком. Вони її не догнали (Н.-Лев., VI, 1966, 64); Марко замовк. Вимучені безсонням і хвилюваннями, хлопці хутко поснули (Мик., II, 1957, 425); Швидко весни одцвітають, Хутко літні дні минають, Скоро вже й зима... (Вирган, В розп. літа, 1959, 18); - Що се,- кажуть [дівчата], -сталося з Галочкою? То ми було зберемося усі та дожидаємо-дожидаємо, поки-то вона вийде, а тепер попереду усіх поспіша. Ще тільки півдня, а вона вже каже: вечір хутко (Кв.-Осн., II, 1956, 320); - Не вбивайсь, паніматко,- каже тоді Петро,- може ще все гаразд буде. Романовського Кут недалеко: Кирило, може, хутко й вернеться (П. Куліш, Вибр., 1969, 137); Сергій присів на свою койку й розгорнув книжку. Але хутко підвів очі (Коцюба, Перед грозою, 1958, 84); Хутко потому на стіл і гаряча з'явилася страва, З нею й вино молоде... (Зеров, Вибр., 1966, 326).

Хутко-хутко - Дуже швидко. Батько вдарив по конячці і хутко-хутко поїхав геть (Хотк., І, 1966, 72); Хутко-хутко застукало серце (Донч., Вибр., 1948, 7).