ХУТКИЙ, а, е. 1. Який відбувається, здійснюється з великою швидкістю; швидкий, скорий. - Ні, таки піду..- І Софія подалась хуткою ходою стемнілою стежкою до курзалу (Л. Укр., III, 1952, 533); Сон прилетів хуткий і здоровий (Донч., Зоряна фортеця, 1933, 8); *Образно. Дрібна й середня промисловість іде вперед хутким кроком (Еллан, II, 1958, 278); // Який дуже швидко рухається. Ми швидко потрапили в хутку течію, що одразу винесла човен кудись на кілометр від острова в озеро (Полт., На.. меридіанах, 1933, 58); // Здатний до швидких дій; меткий, прудкий. Хоч сам він не раз менше робить, ніж другі, але під гомін його жартів, вигадок та пісень, на вид його палких очей, здорового, ясного лиця і хутких.. рухів робота всім іде спірніше, легше і краще (Фр., III, 1950, 126); Отак несподівано показала себе Махтеїха одним із найпрацездатніших членів колективу. Взагалі була вона доброю хазяйкою, хуткою в роботі - аж горіло все в неї в руках (Крот., Сини.., 1948, 201).

2. Те саме, що скорий 2. Адреса моя та сама, що й досі була,- в хуткім часі не збираюсь нікуди їхати, а як може й їхатиму, то Вам напишу (Л. Укр., V, 1956, 78); - Ти правильно чинив, що не повірив у мій хуткий приїзд до Чадака (Ле, Міжгір'я, 1953, 42).