Тлумачний словник української мови
ФАШИЗМ, у, ч. Політична течія, що виникла в капіталістичних країнах у період загальної кризи капіталізму й виражає інтереси найбільш реакційних і агресивних сил імперіалістичної буржуазії, а також терористична диктатура монополістичного капіталу, для якої характерним є розгнузданий шовінізм, расизм, знищення демократичних свобод, розв'язування загарбницьких воєн. - Ненависть і презирство ношу я в своєму серці до фашизму, бажаю добра народам (Довж., І, 1958, 345); В незнаних світові боях фашизм долали ми (Гонч., Вибр., 1959, 310); Прогресивне людство ніколи не забуде великого ратного і трудового подвигу радянського народу у Вітчизняній війні, в розгромі найлютішого ворога людства - фашизму (Вісник АН, 11, 1957, 5).