УЛЬТИМАТУМ, у, ч. 1. У міжнародних відносинах або при воєнних діях - категорична вимога, невиконання якої загрожує розривом дипломатичних відносин, застосуванням сили і т. ін. Уряд Австро-Угорщини направив сербському урядові ультиматум, включивши в нього.. такі принизливі вимоги, які Сербія напевне повинна була відхилити (Нова іст., 1957, 143); Радянське командування, щоб уникнути непотрібного кровопролиття, поставило оточеним [німецько-фашистським] військам ультиматум - скласти зброю (Ком. Укр., 2, 1969, 67).

2. Взагалі якась категорична вимога, що супроводжується погрозою. - Ви помиляєтесь, Михайле Амадейовичу, - відповів я на ультиматум завуча. - Є ще третій вихід.. Покажемо райвно ту цифру успішності, яка в нас є (Збан., Малин. дзвін, 1958, 238).