Тлумачний словник української мови
ТЮРБАН, а, ч. Чоловічий головний убір у деяких народів Азії і Африки, що складається із шматка легкої тканини, обмотаної навколо фески, тюбетейки і т. ін. На мармурові сходи пристані вибігли негри в червоно-білих смугастих тюрбанах (Тулуб, Людолови, II, 1957, 232); * Образно. У вогкій синяві понад зеленим світом Підносив Арарат нетлінний свій тюрбан Із шовку білого (Рильський, III, 1961, 158); // Високий жіночий головний убір такого типу; // Що-небудь взагалі, пов'язане, як цей головний убір. На ній [трактористці] тюрбан шовковий, червоний, як вогонь (Гойда, Сонце.., 1951, 69).