ТИХЕНЬКИЙ, а, е. Пестл. до тихий. А я, з того дива, до неї на сміх і собі тихеньким голоском: - Доброго здоров'ячка, Палазю! (Н.-Лев., II, 1956, 12); Дарці стало шкода лагідної тихенької панночки (Л. Укр., III, 1952, 633); Поволі день погасав. Тихенький вітерець дихнув на діл (Гонч., Вибр., 1959, 373).