ТЕРМІНОВИЙ, а, е. 1. Який вимагав негайного виконання, вирішення; спішний. Ніч стояла, на жаль, місячна, але доручення було термінове, ніколи було чекати темних ночей (Ю. Янов., І, 1954, 150); Тато був зайнятий якоюсь терміновою роботою (Забіла, Катруся.., 1955, 78); Термінова справа; // Який потребує негайного доставлення або відправлення. Одного дня волів.. послали на станцію возити якісь термінові вантажі (Гончар, II, 1959, 354); З Турки він приніс термінову пошту (Чорн., Визвол. земля, 1959, 208); // у знач. ім. терміновий, вого, ч. Лист, пакет і т. ін., що потребує негайного доставлення або відправлення. Як куди швидко треба термінового або телеграму, так я ноги на плечі і прудкіше за машину доставлю (Ів., Таємниця, 1959, 62).

2. Обмежений певним терміном (див. термін1 1), який триває певний строк. Термінова позика; Термінові вклади.