ТАКТОВНИЙ, а, е. Який володіє почуттям міри, такту (див. такт2). Він є тонкий, тактовний мужчина (Коб., III, 1956, 324); Я оцінив його делікатність. Що не говори, людина тактовна, вміє сказати слово, доторкується до живої рани обережно (Збан., Малин. дзвін, 1958. 118); // Який здійснюється з дотриманням такту (див. такт2). Павло Тичина - незрівнянний майстер умілого, розумного й тактовного використання елементів народної мови (Рильський, III, 1956, 404).