СУСІДІВ, дова, дове. Прикм. до сусід; належний сусідові. Перестала вона слухати сусідову мову і знов задивилася на шлях (Вовчок, І, 1955, 357); Коли який-небудь найтихіший карапуз.. брався до сусідового чуба, вона тільки вичитувала винуватому (Вас., І, 1959, 118); Сусідова хата горіла (Ю. Янов., II, 1958, 226).