СУПИТИ, плю, пиш; мн. суплять; недок., перех. Зсувати (брови), морщити (обличчя, чоло), набираючи похмурого вигляду; насуплювати. Мати глянула на Соломію, потім на Романа і догадалась, чого Соломія стала невесела, супила брови і поглядала на Романа сердито (Н.-Лев., VI, 1966, 382); Летіла ніч на своїх чорних крилах, а він усе писав, то усміхаючись, то суплячи густі брови (Рибак, Помилка.., 1956, 20).