СУПЕРНИЦТВО, а, с. Прагнення перемогти, перевершити кого-небудь у чомусь. Почалися скарги на безторжя, на панські фільварки і на суперництво шляхти на ринках (Тулуб, Людолови, І, 1957, 302); - Що я поет - це Павлусь сказав у жарт.. - Значить, у нас нема ніяких підстав для суперництва, і ми станемо друзями, - сказала, всміхаючись, Леся (Бурл., Напередодні, 1956, 22); Ініціатива і змагання - поняття споріднені. Суперництво у праці неможливе без повсякденного прояву ініціативи, воно живиться нею (Рад. Укр., 24.ХІ 1974, 2).