СТОЇК, а, ч. 1. Послідовник стоїцизму. - Важить зовсім не те, скільки прожив, а те - чи добре ти прожив! ..Хто це висловив - не згадаю.. - Сенека це сказав колись, римлянин, стоїк, - відповів Омелько (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 293).

2. перен. Людина, яка стійко, мужньо переносить життєві випробування, протистоїть спокусам. Не з Макаром [хотілося поділитися радістю], що не зрозуміє й підійме на глум, і не з Яковом, суворим філософом і стоїком, що зразу визнає це за зраду товариству й осудить його (Вас., Вибр., 1950, 155); * У порівн. Скажіть-бо: хто не любить торта? Хіба ви можете байдуже на нього дивитись? ..Хвилина, друга, - ви ще змагаєтесь, як справжній стоїк (Мик., II, 1957, 51).