СТВЕРДЖУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., СТВЕРДИТИСЯ, джуся, дишся, док. 1. Остаточно встановлюватися, усталюватися, непохитно укріплятися. В боях з військами Тимчасового уряду, що складалися з старого офіцерства, поміщиків, капіталістів, куркулів, народжувалась і стверджувалась на Україні Радянська влада (Скл., Легенд. начдив, 1957, 24); Реалізм, що переможно стверджувався в 40-х рр. в російській драматургії і на сцені російського театру, плодотворно позначився на драмі Шевченка «Назар Стодоля» - першій справді народній українській п'єсі (Мист., 2, 1956, 36); Нація [українська] таки відродиться: поширяться національні організації, конденсується національна економіка - ствердиться і сама національна державність! (Смолич, Мир.., 1958, 82); // перев. док. Упевнитися, укріпитися в якому-небудь рішенні, думці і т. ін. - Журнал шкода псувати, - сказав Кость і, ствердившись у своєму рішенні, жваво додав: - Я піду зараз до читальні і перегляну всі журнали (Багмут, Щасл. день.., 1951, 16).

2. Виявлятися істинним, достовірним, правильним, підкріплюватися фактами, доказами. Тільки так він розуміє свій фах, де все повинно стверджуватися й заперечуватися дослідом (Вітч., 1, 1965, 167); // безос. [Сухарик:] На що вона захворіла? [Куниця:] Боялися, що пістряк.. Ну, як бачите, - на щастя, не ствердилось (Коч., II, 1956, 347).

3. рідко. Знаходити в собі сили, відвагу, опановувати себе. Галина відразу стверджується - дійсно, як у себе вдома, в своїм колгоспі, зовсім легко ступає до трибуни, легко здіймається на неї (Крот., Сини.., 1948, 6); Майже хвилину мовчки стоїть вона, переповнена словами, та все ніби не знаходячи їх. Враз рішуче стріпнула головою знизу вверх, ствердилась, почала [говорити]... (Крот., Сини.., 1948, 79).