СПРОВОКОВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до спровокувати. Був повстав спровокований петлюрівцями Ніжинський полк. Щорс особисто обеззброїв його (Десняк, II, 1955, 500); Того ж дня з Глинська повернулася Рузя, її одіслали, щоб поховала Джуру, обдуреного і спровокованого куркулями (Земляк, Лебедина зграя, 1971, 195); // спровоковано, безос. присудк. сл. Вчорашню атаку і справді було спровоковано (Смолич, Мир.., 1958, 157).