СОЛОВЕЙКО, а, ч. 1. Пестл. до соловей. Усі хатки у розквітчаних садках, як у білих вінках, славно соловейко щебече (Вовчок, VI, 1956, 275); Бджоли гули, пташки щебетали, а соловейко виспівував - аж у вухах лящало (Тесл., Вибр., 1950, 145); Соловейко - корисна птичка, вона черв'ячки та кузьки всякі їсть (Вишня, II, 1956, 330); Гомін маршу.. збуджує Маковея. Наче крізь величний радісний оркестр пролітає він, ротний соловейко. Йому хочеться співати (Гончар, III, 1959, 299); * У порівн. Нехай думка, як той ворон, Літає та кряче, А серденько соловейком Щебече та плаче (Шевч., І, 1963, 50); Любка співала, мов соловейко в гаю, та вишивала великий рушник (Н.-Лев., II, 1956, 244).

Розливатися соловейком див. розливатися.

2. Те саме, що соловей 1. Серед лучних і лісових комахоїдних птахів, які приносять велику користь населенню, добре відомий співець соловейко (Корисні птахи, 1950, 60).

3. розм. Дитяча іграшка-свисток, зроблена у вигляді пташки. Внучатам із клуночка Гостинці виймала [Ганна]: І хрестики, й дукачики, Й намиста разочок Яриночці, і червоний З фольги образочок, А Карпові соловейка Та коників пару (Шевч., І, 1963, 319).