Тлумачний словник української мови
СЛЮСАР, я, ч. Робітник, який обробляє метали ручним або механізованим інструментом, а також складає, регулює, ремонтує машини та механізми. - А ти що за слюсар? - беручи коваля рукою за шиворот, питається Гамза (Мирний, IV, 1955, 187); Як фаховий і незвичайно здібний слюсар-самоук, він .. мав пасію до відчинювання [відчиняння] замків (Фр., II, 1950, 240); - Найкращі воїни - це вчорашні робітники, шахтарі, слюсарі, колгоспники, взагалі люди чесних трудових професій (Гончар, III, 1959, 25); З усіх дітей тільки я не раз бував у підвалі, коли носив за нашим слюсарем його залізну скриньку з інструментом. (Сміл., Сашко, 1957, 41); Перш ніж потрапити до рук слюсарів-ремонтників, кожна колісна пара проходить контроль ультразвуком (Наука.., 9, 1959, 23).