СЛОБІДКА, и, ж. 1. Частина міста, квартал, що зберіг історичну назву за професією, національністю і т. ін. людей, які жили колись там. Ми зустрілися з ним на березі Азовського моря - поблизу Матроської слобідки під Маріуполем (Смолич, VI, 1959, 11); На Монастирській слобідці без суду, без слідства, за саму лише підозру в зв'язках з більшовицьким підпіллям було розстріляно групу старих матросів та робітників (Гончар, II, 1959, 35).

2. Те саме, що слобода 2. Йде попереду Марко, а за ним ідуть хлопці з слобідки (Ів., Вел. очі, 1956, 124); Ой на горці, на пригорці, Там стояла та слобідка (Укр. нар. пісні, 1, 1964, 61); Тая Довбущуківка - була то слобідка, зложена з чотирьох хаток (Фр., VIII, 1952, 147).