СКІН, скону, ч., уроч. Те саме, що смерть. Він перший за свою любов тяжкі дістав кайдани, але до скону їй служив без зради, без омани (Л. Укр., І, 1951, 318); Та не журися, нене,.. За рідне слово й пісню Твій син піде на скін! (Павл., Бистрина, 1959, 67); // Кінець, межа. Довгий день уже при сконі (Мисик, Біля криниці, 1967, 251).

До скону віків, рідко - назавжди, навіки, до віку. Вірю: до скону віків не порушиться слово богинь! (Л. Укр., І, 1951, 307).