Тлумачний словник української мови
СКАФАНДР, а, ч. Спеціальний одяг із шоломом і дихальним апаратом, що ізолює людину від зовнішнього середовища (рідинного, газоподібного або від розрідженого простору). Він [гідростат] спуститься до 600 метрів, де не можуть побувати ні підводні човни, ні водолази у глибоководних скафандрах (Наука.., 10, 1960, 19); Багатошарова еластична оболонка скафандра з дуже міцного матеріалу надійно захистить космонавтів від усіх несприятливих факторів (Рад. Укр., 18.I 1969, 2).