СЕРДЮК, а, ч., іст. На Лівобережній Україні кінця XVII - початку XVIII ст. - козак найманих піхотних полків, що був на повному утриманні гетьманського уряду; охоронець гетьмана. Два сердюки при порозі до гетьманських покоїв одкинули списи. Високі різьблені двері одчинилися (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 313).