САНИ, ей, мн. Зимовий віз на полозах. Весело рипіли сани по снігу, весело бігли коні (Коцюб., І, 1955, 84); Сани ледве сунулись, риючи полоззям глибокі кучугури (Мик., II, 1957, 282); Привикне, кажуть, собака завозом бігти, то й за саньми побіжить! (Мирний, І, 1949, 360); На бузкові завзято розщебеталась вівсянка, повчаючи хлібороба: «Кинь сани, бери віз-з-з, кинь сани, бери віз-з-з!» (Стельмах, II, 1962, 259); // Приблизна міра ваги, об'єму, що дорівнює поклажі одних саней. Сани дров.

@ Ріжнаті сани див. ріжнатий; Сідати (сісти) не в (на) свої сани; Сідати (сісти) в (на) чужі сани - займати невідповідне місце на службі, в суспільстві тощо. [Василь (сумно):] Ех! сіла ти, Марусе, на чужі сани, ускочила, рибонько, у ятерину,- б'єшся, тріпаєшся там - немає тобі виходу! (Мирний, V, 1955, 104).