РОЗІП'ЯТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розіп'ясти. Не вона у ранах, розіп'ята, Не вона здригнулася, а кат Прочитав в очах її - відплата, І душа його гадюча - в п'ятах... (Нагн., Пісня.., 1949, 106); Враз серце Орисі зайшлося тупим, ниючим болем: вона бачить розіп'яту на тину для сушки Тимкову сорочку, вишиту хрестиком (Тют., Вир, 1964, 126); // у знач. прикм. Опудало висунулось вище. Але снайпер вже не стріляв. Фігура з розіп'ятими руками підскакувала над рівчаком (Ю. Янов., І, 1958, 336); Вони [зірки] тривожно так горять на виднокрузі над чорним плетивом розіп'ятих гілок (Тер., Ужинок, 1946, 25); // розіп'ято, безос. присудк. сл. Скільки убито і розіп'ято, - Знає земля, як стара вдова (Мал., Звенигора, 1959, 125); Під містом розіп'ято царський намет (П. Куліш, Вибр., 1969, 163).

Як (мов, наче і т. ін.) розіп'ятий - з широко розставленими ногами і розведеними в сторони руками. Хлопець, як розіп'ятий, стояв, тримаючись руками за виступи дюралюмінієвої обшивки (Ле, Клен. лист, 1960, 57).