РОЗЧАРОВУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗЧАРУВАТИ, ую, уєш, док., перех. Вселяти в кого-небудь розчарування ким-, чим-небудь. - Я не буду розчаровувати його.. і пораджу йому уважно вивчити наш завод (Шовк., Інженери, 1956, 28); Про мене склалася така думка, що я - людина надзвичайно скромна, і я боюся своїх читачів розчарувати в тому (Вас., IV, 1960, 56); Його виступ розчарував Марійку (Донч., V, 1957, 466).