РОЗСЕРДЖЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до розсердити. Лукія, розсерджена неохайністю в хаті, зауважує: - Тільки ж не забудьте віника туди прихопити, щоб сміття не заводилось (Гончар, Тронка, 1963, 90).

2. у знач. прикм. Який розсердився, перебуває у стані роздратування, обурення, гніву. Не вспів він ще гаразд і воріт причинити за собою, - як уже на його напустилась розсерджена молодиця (Мирний, І, 1949, 129); // Який виражає роздратування, обурення, гнів. Баронеса почала читати, її розсерджене обличчя стало випогоджуватись, либонь щось приємне читала (Л. Укр., III, 1952, 546).