РОЗПРОЩАТИСЯ, аюся, аєшся, док. Попрощатися перед розставанням. Мелашка.. побачилась з сусідами, наговорилась і вже смерком розпрощалась з ріднею (Н.-Лев., II, 1956, 327); І як не рвався малий Гордійко, не вкрадався побігти розпрощатись з Галинкою, не пощастило йому (Крот., Сини.., 1948, 20); // перен. Надовго або назавжди відмовитися від чого-небудь. Тепер уже, звичайно, доведеться надовго розпрощатися з мрією про Москву (Собко, Запорука.., 1952, 4).

@ Розпрощатися з світом (життям) - умерти. Скрипаленчиха.. вже давно б і з життям розпрощалась, коли б не трималася поки що душа в тілі надією на побачення з сином (Збан., Сеспель, 1961, 225).