РОЗНОС, у, ч. 1. Дія за знач. рознести, розносити 1, 6, 7.

2. розм. Суворе повчання, гостра критика, осуд. [Дремлюга:] Я сьогодні такий рознос учинив - до смерті пам'ятатимуть! (Корн., II, 1955, 293); Цілий день Горобець сидів на уроках, щось записував, побував і в мене на уроці. Я ждав розносу, а він сказав: «Добре» (Збан., Малин. дзвін, 1958, 10).