РОЗМОВНИЙ, а, е. 1. Який уживається в розмові, характерний для усного мовлення. Широко вливаються в поетичну мову розмовні інтонації (Рильський, III, 1956, 79); Запас розмовних слів став таким великим, що вона з будь-ким могла вже вільно порозумітися (Хижняк, Тамара, 1959, 82).

2. Який має вигляд розмови, діалога; викладений у формі розмови, діалога. Вірш [М. Бажана] «27-ме січня» написано .. розмовним, тонічним, різноскладовим віршем (Рад. літ-во, 5, 1964, 53).

3. діал. Говіркий, балакучий. У товаристві був [Андрій] розмовний, веселий а навіть жартівливий (Фр., V, 1951, 16); Зоня весела і розмовна дівчина (Л. Укр., III, 1952, 646).