РОЗМИТИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до розмити. Ступивши на землю, я .. побачив осла з повними кошиками на спині, що переступав обережно через каміння розмитого бруку (Коцюб., II, 1955, 401); Шлях крутий, розмитий потоками, не через кожен багнистий струмок машина пройде (Кучер, Дорога .., 1958, 154).

2. у знач. прикм. Позбавлений чіткості, яскравості, виразності (про колір, розпис і т. ін.).