РОЗЗБРОЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗЗБРОЇТИ, ою, оїш, док., перех. 1. Відбирати в кого-небудь зброю; позбавляти кого-, що-небудь засобів озброєння. Під час, коли їх селяни роззброювали, розложено вогонь (Фр., VIII, 1952, 311); - Курінь трудящого люду треба зараз же роззброїти (Кач., II, 1958, 364); З повним спокоєм роззброїв [Семенюк] юнака і надів його шапку на свою голову (Галан, Гори.., 1956, 82).

2. перен. Послаблювати волю людини. Релігія роззброює людей в їх боротьбі з силами природи, заважає активно впливати на природу, підкоряти її собі (Рад. наука про походж. Землі, 1955, 3); // Позбавляти можливості здійснити який-небудь намір, висловити або відстояти якусь думку і т. ін. Дуже не хотілося [Дмитру] так думати. Роззброювала ота щира посмішка, оті чисті очі (Коз., Гарячі руки, 1960, 21); П'єнтак не наважився заперечити, його роззброїла та непохитна впевненість, яка прозвучала в голосі бригадира (Жур., До них іде.., 1952, 141).