РОЗДОБРІТИ, ію, ієш, док., розм. 1. Стати добрим, добродушним. Христя дуже дивувалася, чого се так хазяйка роздобріла (Мирний, IV, 1955, 69); - Оце так батько! - задоволено говорять стрільці. - А ми даремно на нього накинулись. - Щось роздобрів він дуже, - з недовірою говорять треті (Цюпа, Назустріч.., 1958, 111).

2. Стати товстим, огрядним. Чорні брови, мов п'явки, уп'ялися над чорними блискучими очима; шия, руки, стан, груди роздобріли, розпухли (Мирний, IV, 1955, 31); Несподівано на старість роздобрів Сафрон, погладшав, наче помолодшав (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 651).